Чотири матчі за одинадцять днів: як дебют Мальдери на лаві збірної України обернувся чотирма очками

Для національної збірної України стартове вікно Ліги націй 2026/27 стало випробуванням на витривалість: за одинадцять днів команда Андреа Мальдери провела чотири офіційні матчі — таке навантаження синьо-жовті не отримували ще ніколи.

Тренерський штаб використав цілих 29 гравців, і лише голкіпер «Харкова» Георгій Єрмаков не отримав жодної хвилини. П'ятеро футболістів дебютували у формі національної команди — оборонці Ілля Крупський та Олександр Драмбаєв, хавбек Іван Варфоломєєв, вінгер Максим Хлань і форвард Ігор Краснопір. Жоден із них не провалився, але кожному є куди зростати, щоб закріпитися в наступних викликах. Через хвилі травм, що вибили зі строю близько десятка досвідчених виконавців, боротьба за місце в основі лише посилиться — і розслаблятися ветеранам теж не варто, бо безпомилкової гри в звітних турах не показав ніхто.

Тур перший: Угорщина — Україна 0:1

Виїзд до Будапешта вважався найважчим іспитом стартового циклу — угорці самі претендують на підвищення до Дивізіону А. Кадрово команда Мальдери вийшла практично в оптимальному складі: ворота довірили Дмитру Різнику, який уміє рятувати у вирішальних матчах, а оборону вибудували Віталій Миколенко, Микола Матвієнко, Ілля Забарний та Ілля Крупський. У центрі поля діяли Володимир Бражко й Олег Очеретько, флангами атаки керували Георгій Судаков і Віктор Циганков, а вістря склали Владислав Ванат і Данило Сікан.

Уже на 11-й хвилині постріл Лукача зупинила поперечина. Згодом Сікан пробував відкрити рахунок далеким ударом, а угорець Бендегуз Болла не влучив у ворота Різника з кількох метрів. Ванат мав непоганий шанс, але не реалізував його. На 42-й хвилині Судаков, через якого проходила більшість атак синьо-жовтих, навісив на Сікана, і той головою відправив м'яч у сітку — 1:0 на перерву.

У другій половині Бражка замінив Єгор Назарина, і разом з ним змінився план на гру: українці поступилися м'ячем господарям і грали на контратаках. Команда Марко Россі володіла м'ячем 60% ігрового часу в другому таймі, але не створила нічого небезпечного — здебільшого удари летіли прямо в руки Різнику. Українці ж могли закрити матч на 76-й хвилині: Ігор Краснопір, щойно вийшовши на поле, опинився віч-на-віч з кіпером угорців Балажем Тотом, але шанс не використав. Під завісу матчу червону картку отримав Олександр Назаренко, а конфлікт між Домініком Собослаї та Циганковим завершився жовтими картками для обох.

Мінімальна перевага дотрималась до фінального свистка. Найкращим на полі виявився Очеретько, який безпомилково зіграв в обороні і створив момент для Краснопіра. Високий рівень показав і Судаков, що забезпечив атаці креатив. Загалом здається, що Мальдера справді готував команду під цей конкретний матч — контроль м'яча в першій половині, загроза воротам суперника, а після гола — впевнене стримування атак господарів.

Тур другий: Грузія — Україна 0:0

У другий тур Україна входила лідером групи. Грузія ж у стартовому турі поступилася Північній Ірландії (0:1) і втратила головного тренера Віллі Саньйоля — його місце зайняв наставник молодіжної збірної Рамаз Сванадзе. Стартовий склад Мальдери здивував: у воротах очікувано з'явився Анатолій Трубін, але лінія захисту зазнала кардинальної перебудови — в центрі Едуард Сарапій і Тарас Михавко, на флангах Валерій Бондар і Богдан Михайліченко. Вище розташувалися Олександр Зубков і Максим Хлань, у центрі поля — Назарина й Олександр Піхальонок, а в атаці компанію Ванату склав Матвій Пономаренко. Загалом — десять змін порівняно зі складом на угорців.

На відміну від попереднього матчу, моментів глядачі побачили небагато. У першому таймі варто виділити удари Пономаренка та лідера грузинів Хвічі Кварацхелії з офсайду, а також далекий постріл Саби Гоглічідзе, який відбив Трубін. На перерву команди пішли без голів. На старті другого тайму дует Ванат-Пономаренко замінили Сікан і досвідчений Роман Яремчук, за 20 хвилин додалися Микола Шапаренко та Віктор Циганков, але гостроти це не додало. Формація Мальдери поступово трансформувалась у проатакувальну схему 3-5-2. Єдиний небезпечний момент грузинів у другому таймі — удар Кварацхелії, який відбив Трубін.

Головною проблемою цього матчу стала майже повна відсутність гостроти біля воріт Гіоргі Мамардашвілі — на це вплинув експериментальний склад і відсутність на полі Очеретька (вийшов лише після перерви) та Судакова. Водночас до оборони синьо-жовтих, як і в попередньому матчі, питань майже не виникло — грузинам практично не дали створити нічого реального.

Тур третій: Україна — Північна Ірландія 0:3

Матч проти Зелено-білої армії став першим, що пішов геть не за сценарієм. Напередодні кадрова ситуація погіршилась: лівий захисник Віталій Миколенко вибув через травму, а флангового універсала Богдана Михайліченка через ушкодження не включили до заявки взагалі. У результаті лінію оборони сформували з чотирьох номінальних центральних захисників, причому на флангах опинилася основна пара донецького «Шахтаря» — Валерій Бондар і Микола Матвієнко.

Теоретично чотири центрбеки мали б стати козирем проти команди, що грає на стандартах. Насправді вийшло навпаки. Вже на 9-й хвилині ірландці повели в рахунку після кутового, і щонайменше троє оборонців лише спостерігали за подіями. А в епізоді з другим голом антигероєм став Ілля Забарний: він і хавбек Володимир Бражко не розібралися, хто мав накривати фланговий навіс, і дозволили Айзеку Прайсу пробити без перешкод. До екватора першої половини синьо-жовті вже поступалися 0:2.

Далі атакувальна лінія команди Мальдери марно билася об захист ірландців. Не змогли переламати гру ветерани Андрій Ярмоленко та Роман Яремчук, не вдалося це й Олександру Зубкову, а також нападникам Матвію Пономаренку й Данилу Сікану, які виходили з лави запасних. Ярмоленко, якого спеціально готували саме до цього матчу, був активним, але свого моменту для гола чи асисту не знайшов. Те саме стосується Циганкова, який разом із «гірниками» Очеретьком і Назариною взяв участь в усіх чотирьох матчах туру.

Акцентувати увагу на помилці Дмитра Різника в епізоді з третім голом не варто надмірно. Так, голкіпер «Шахтаря» помилився, але в цьому моменті знову проявилася структурна проблема оборони: Бондар опинився в центрі, Забарний пішов страхувати праворуч, а Сарапій лишився один проти кількох суперників. Розгромної поразки команда Мальдери, звісно, не заслуговувала, та цей матч чітко показав, скільки роботи попереду у нового тренерського штабу.

Тур четвертий: Україна — Угорщина 1:2

Перед останнім туром кадрова криза синьо-жовтих поглибилась ще більше: до травмованих додалися хавбеки Судаков і Шапаренко, вінгер Зубков, а оборонець Матвієнко з форвардом Сіканом пропустили гру через переліміт жовтих карток. Щоправда, тепер хоча б на одному фланзі з'явився профільний гравець — на правий край повернувся Ілля Крупський. Зате ліворуч вийшов «динамівець» Михавко, який хоч і мав досвід гри на фланзі, за амплуа все ж центральний захисник. Утім саме він став одним із найкращих на полі в цьому матчі, показавши рівну ефективність і в обороні, і в атаці — цілком можливо, що саме він тепер перший кандидат на заміну Миколенка у випадку проблем.

А ось його партнер на фланзі Владислав Велетень відверто не впорався. Вінгер житомирського «Полісся» був найсвіжішим гравцем в основі, вперше з'явившись на полі в цьому вікні, проте очікуваної гостроти так і не показав. Максим Хлань, що замінив Велетня на 60-й хвилині, вже за півгодини потрапив у хайлайти, реабілітувавшись за непомітний дебют проти Грузії. Проте головними героями повернення України у гру стали інші запасні — Яремчук і Піхальонок.

На момент виходу цього тріо команда Мальдери вже поступалася. На початку другого тайму Собослаї витягнув за собою на фланг Забарного, а без нього впоратися з Міланом Тотом не зуміли ні Крупський, ні Сарапій. Україна відповіла несподіваним чином: у перших трьох турах стандарти були слабким місцем синьо-жовтих і біля своїх, і біля чужих ворот, але на 83-й хвилині команда таки оформила хрестоматійний гол — Піхальонок подав кутовий з правого флангу прямо на голову Яремчука в центрі воротарського майданчика.

Але з емоціями впоратися не вдалося. У той відрізок синьо-жовті вже сильно ризикували, а після гола не встигли перелаштуватися, ймовірно, сподіваючись вирвати перемогу. Натомість пропустили контратаку угорців: оборонець Марк Чінгер підключився в атаку гостей і з центру штрафного замкнув простріл з правого флангу в дотик. У тій ситуації на чотирьох угорців у штрафному площадку, двоє з яких навіть не йшли в атаку, команда Мальдери мала шістьох своїх футболістів. Фортуна виявилася непередбачуваною: несправедлива перемога в Будапешті обернулася несправедливою поразкою в Трнаві.

Підсумок

За чотири тури національна команда України набрала чотири очки й зберегла теоретичні шанси фінішувати на будь-якій позиції квартету перед завершальним вікном. У листопаді синьо-жовтих чекають виїзд у Белфаст за реваншем проти Північної Ірландії та домашній матч проти Грузії. Дві перемоги разом із сприятливими результатами паралельних пар усе ще залишають шанс навіть на перше місце в групі й путівку в Дивізіон А. Підстави для оптимізму дають позитивні моменти останніх чотирьох матчів і очікуване повернення зіркових легіонерів — як мінімум хавбека Єгора Ярмолюка та форварда Артема Довбика, а в найкращому разі ще й оборонця Юхима Коноплі з вінгером Михайлом Мудриком.

Водночас тренерському штабу доведеться виправляти помилки. Велика кількість експериментів у вересні-жовтні була продиктована календарем: УЄФА вперше провела вікно з чотирьох матчів замість звичних двох. У листопаді, найімовірніше, слід очікувати іншого підходу — стабільнішого складу з мінімальними змінами між першою і другою грою. Зокрема, Мальдері доведеться визначитися з основним голкіпером: чергування Різника й Трубіна провалом назвати важко, але, можливо, доцільніше було дати кожному відіграти по два матчі підряд, а не змінювати їх щогри.

Перед уболівальниками, зі свого боку, постає інша дилема. Після чотирьох турів у фанатському середовищі вже чутна критика через малу кількість набраних очок — мовляв, такими темпами команда ризикує не лише опинитися в Дивізіоні C Ліги націй, а й втратити місце в другому коші на жеребкуванні кваліфікації Євро-2028. Проте тренерський штаб явно свідомо обрав шлях опанування нової моделі гри з прицілом на хороші результати в майбутньому — і після років, коли героїчна боротьба за результат без чіткого ігрового малюнка зрештою приводила до провалів на великих турнірах (як на Євро-2024), саме такий підхід виглядає доречнішим.