Палац спорту в Києві отримав ім'я гандбольного тренера Ігоря Турчина

Сьомого жовтня відбулася подія, яку в гандбольних колах чекали десятиліттями: Генеральна асамблея Національного олімпійського комітету України проголосувала за те, щоб присвоїти київському Палацу спорту ім'я Ігоря Турчина. Про рішення повідомило Суспільне, на яке посилається «Главком».

Як виникла ідея перейменування

Ініціатором зміни назви арени виступив очільник Федерації гандболу України Андрій Мельник. За його словами, це не просто формальність, а визнання постаті, що вплинула на розвиток гандболу далеко за межами однієї країни.

Це велика подія. Бо це видатна постать, яка зробила для українського і світового гандболу таке, що ця гра почала надихати не лише одне покоління. На сьогодні у Європі гандбол стоїть після футболу, а в деяких країнах на першому місці. За його книгами готуються провідні команди світу. Це велике визнання, бо 33 роки подія не могла відбутися, щоб Палац спорту назвали іменем Турчина

Андрій Мельник, президент Федерації гандболу України

Чим прославився Ігор Турчин

Ігоря Турчина називають одним із головних архітекторів київської школи жіночого гандболу. У 1960 році він став на чолі «Спартака» та за короткий час вивів клуб у число найпотужніших команд планети. За час його керівництва колектив здобув 20 поспіль титулів чемпіона СРСР і 13 разів вигравав Кубок європейських чемпіонів. У 1976 році фахові кола визнали Турчина найкращим тренером світу, а його ім'я потрапило до Книги рекордів Гіннеса.

Крім клубної роботи, Турчин очолював жіночу збірну СРСР, кістяк якої становили саме гравчині «Спартака». Під його керівництвом команда двічі брала олімпійське золото — у 1976 та 1980 роках, а також перемагала на чемпіонатах світу 1982 і 1986 років. На Олімпіаді 1976 року з 14 гравчинь радянської збірної 11 були українками — факт, що красномовно свідчить про масштаб внеску Турчина та київського клубу в розвиток жіночого гандболу.

Тренер вирізнявся комплексним підходом: приділяв увагу не лише тактичним схемам, а й фізичній підготовці, раціону та психологічному стану спортсменок. Фактично він вибудував власну методику підготовки команди, завдяки якій «Спартак» утримував лідерство протягом багатьох років. Життя Ігоря Турчина обірвалося в 1993 році — він помер просто під час матчу Кубка європейських чемпіонів у Бухаресті, коли «Спартак» зустрічався з «Рапідом».